Основним джерелом права в правовій системі України є Конституція України. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, є вищим нормативно-правовим актом держави, який має найвищу юридичну силу. Вона визначає основні принципи організації державної влади, права і свободи громадян, а також ключові засади економічного, соціального та політичного устрою країни.
Конституція України виконує роль фундаментального джерела права з кількох причин:
Пряме застосування: Конституція має пряму дію, що означає, що її норми можуть бути безпосередньо застосовані в юридичній практиці без необхідності додаткових законодавчих актів.
Основні права і свободи: Конституція гарантує та захищає основні права і свободи громадян, включаючи право на життя, свободу слова, право на справедливий суд і багато інших. Ці права є обов'язковими для виконання всіма державними органами, організаціями та громадянами.
Структура державної влади: Конституція визначає структуру та повноваження різних гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової. Вона забезпечує систему стримувань та противаг між цими гілками влади, що сприяє стабільності та ефективності державного управління.
Верховенство права: Всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. У разі виникнення суперечностей між Конституцією та іншими законодавчими актами, пріоритет має Конституція.
Зміни і доповнення: Процедура внесення змін до Конституції є складнішою порівняно з іншими законодавчими актами. Це забезпечує стабільність правової системи та запобігає частим змінам фундаментальних правових норм.
Крім Конституції, правова система України включає інші джерела права, такі як закони, підзаконні акти, міжнародні договори, судові прецеденти та правові звичаї. Однак саме Конституція є основним і найважливішим джерелом права в Україні, яка задає основу для всіх інших нормативно-правових актів і правових процесів.